Тип Кільчасті черви.

6.Тип Кільчасті черви. Класи: Багатощетинкові, Малощетинкові, П’явки – особливості морфології, фізіології, розвитку. Значення у житті людини.

Кільчасті черви або анеліди. Тіло анелід складається із головної лопасті, сегментованого тіла і задньої лопасті. У анелід добре розвинений шкірно-м’язовий мішок. Розвинена вторинна порожнина тіла або целом. Головна і задня лопасті обділені це ломом.

Рот знаходиться на черевній стороні першого сегменту тіла.

Травна система складається із ротової порожнини, глотки, середньої і задньої кишок, остання відкривається анальним отвором, на кінці задньої лопасті.

Розвинена замкнута кровоносна система. Кожен сегмент має пару видільних органів.

Нервова система складається із парного головного мозку пари навкологлоткових нервових стовбурів і пари черевних, поздовжніх нервових стовбурів. Останні зближенні і навіть злиті. В кожному сегменті на них розміщені парні нервові вузли.

Вони є найбільш високо організованими тваринами в порівнянні з плоскими та круглими червами. Примітивні форми двостатеві, у деяких вторинно розвинувся гермафродитизм.

.Тип Круглі черви

5.Тип Круглі черви – зовнішня та внутрішня морфологія. Особливості фізіології та розвитку. Значення у житті людини.

Круглі черви,або нематоди, живуть у морях, прісних водоймах і грунті.

Тіло несегментоване, має білатеральну симетрію. Стінка тіла складається з шкірно-м’язового мішка, вкритого кутикулою, в зв’язку з чим для круглих червів характерне линяння. Внутрішні органи знаходяться в первинній порожнинні тіла, яка заповнена рідиною. В рідині є отруйні речовини і вона в порожнині тіла перебуває під певним тиском, що разом з міцними покривами утворює так званий гідростатичний скелет. Первинна порожнина виконує захисну і транспортну функції. Первинна порожнинна нематод, поява у них задньої кишки і анального отвору є араморфозами.

Видільна система представлена однією – двома одноклітинними шкірними залозами, від яких відходять два бокових канали. Функцію виділення також виконують особливі фагоцитарні клітини, які розташовані по ходу вільних каналів.

ЦНС представлена навкологлотковим нервовим кінцем і стовбурами, що відходять від кільця. Органи чуття розвинені слабо. Є органи дотику і хімічного чуття. У вільноживучих нематод є світлочутливі вічка.

Травна система розпочинається ротовим отвором і закінчується задньопрохідним. Вона складається з передньої, середньої і задньої кишки. Більшість форм круглих червів роздільностатеві.

Дихальна і кровоносна системи відсутні. Вільноживучі форми дихають всією поверхнею тіла, а паразити дихають анаеробно. (Аскарида людська).

Тип Плоскі Черви

4.Тип Плоскі Черви – зовнішня та внутрішня морфологія. Особливості фізіології та розвитку. Значення у житті людини.

Плоскі черви мають двосторонню або білатеральну симетрію тіла. Свою назву отримали тому, що мають плоске тіло, в якому розрізняють передній і задній кінці, спинний, черевний, правий та лівий боки. Двобічна симетрія вперше з’являється саме в цьому типі. Їхнє тіло має вигляд листка, стрічки (часто розчленованої на членики) або пластинки: сплющене в спино-черевному напрямку, видовжене.

Плоскі черви і представники всіх вищих типів, відносяться до тришарових тварин. У процесі індивідуального розвитку, у них крім екто- ендодерми формується проміжний, або третій зародковий листок – мезодерма. У них є шкірно – м’язовий мішок, який складається з епітелію і розташований під ним багатошарової мускулатури.

Порожнина тіла відсутня. Внутрішні органи, оточені пухкою сполучною тканиною – паренхімою. В цій тканині нагромаджуються запасні поживні речовини, вона має важливе значення в процесах обміну речовин.

Травна система примітивна, складається із передньої і середньої кишок. Задня кишка і анальний отвір відсутні. У них неперетравлені рештки їжі викидаються через ротовий отвір.

Кровоносна і дихальна системи відсутні. Газообмін відбувається через всю поверхню тіла. У паразитичних форм дихання анаеробне.

Органи чуття краще розвинені у вільноживучих форм. На передньому кінці тіла є орган нюху, рівноваги і зору. В шкірі, як вільноживучих так і паразитичних є дотикові клітини.

Видільна система має вигляд канальців через які викидаються назовню рідкі продукти виділення.

Нервова система складається із парного мозкового вузла і декількох продольних нервових стовбурів із яких найбільш розвинені два.

У більшості статева система гермафродитна. У них є статеві залози, статеві протоки і додаткові частини статевого апарату, які забезпечують можливість внутрішнього запліднення, живлення яєць і утворення навколо них оболонок.

Тип Губки

3 тип Губки. Особливості будови, різноманіття та вн морфологія

Губки — найпростіше організовані багатоклітинні тварини, що не мають ні справжніх органів, ні диференційованих тканин і дуже своєрідно побудовані з двох шарів клітин. У світовій фауні відомо до 5 тис. видів тварин цього типу.

Живуть губки переважно в морях; деякі живуть у прісних водах. Це — нерухомо сидячі тварини, що мають вигляд наростів, кірок і подібних утворень на стеблах підводних рослин, на каменях тощо. Такого виду губка являє собою колонію, що утворилася пупкуванням і складається з численних особин, які так зрослися між собою, що встановити межі між окремими індивідуумами немає можливості. Проте серед губок є й поодинокі форми, наприклад губка Ascetta, і на їх прикладі найлегше скласти уявлен­ня про будову губок.

Ascetta має вигляд бокала, одним кінцем («підошвою») прикріпленого до субстрату. На кінці, протилежному до «підошви», є великий отвір — оскулум, що: веде у внутрішню порожнину, яка нази­вається атріальною. По всій поверхні губ­ки розкидані численні дрібні пори, які ведуть у канальці, що пронизують стінку тіла і відкриваються в атріальну порожнину.

Стінку тіла губки становлять:

шар плоских клітин, що утворюють зовнішній покрив тіла і вистилку канальців;

шар хоаноцитів — джгутико-комірцевих клітин, що вистилають атріальну порожнину.

Між названими шарами клітин є драглиста маса — мезоглея, що містить нечис­ленні клітини: склероблати, які продукують скелетні утворення (у Ascetta — вапнисті голки), пігментні клітини, статеві і розкидані поодинці нервові.

Живляться губки так: вода з завислими в ній найдрібнішими частками поживи надходить через пори і канальці в атріальну порожнину і вихо­дить з неї через оскулум; при цьому частки поживи захоплюються джгутико-комірцевими клітинами (хаоноцитами), які вистилають атріальну порожнину, і всередині цих клітин перетравлюються (фагоцитоз).

Розмножуються губки брунькуванням і статевим способом. При статевому розмноженні з заплідненого яйця розвивається личинка планула (паренхімула), що перетворюється потім у губку.

Будова більшості інших губок ускладнена внаслідок ускладнен­ня їх іригаційної системи (так називається сукупність пор, каналь­ців, атріальної порожнини і оскулуму).

Прісноводна губка бадяга (Spongilla), яка належить до кремне-рогових губок, вживається в нашій народній медицині у висушеному вигляді для розтирань (при ревматизмі); кремневі скелетні голки бадяги при цьому подразнюють шкіру, посилюючи кровообіг.

Тип Інфузорі

2. Тип Інфузорії – особливості будови, фізіології, розмноження, життєвих циклів. Значення у житті людини.

До класу відноситься близько 6 тисяч видів. Більшість з них живе у прісній та морській воді, деякі у вологому грунті, частина паразитує на людині і тваринах.

Інфузорія – туфелька. Її тіло подібне до підошви туфля. Ця тварина має сталу форму тіла оскільки ектоплазма зовні ущільнена і утворює пелікулу. Тіло інфузорії вкрите війками. Характерною рисою інфузорій є наявність двох ядер: великого – макронуклеус і малого – мікронуклеус. З малим ядром пов’язана передача спадкової інформації, а з великим – регуляція життєвих функцій. Вона рухається вперед переднім кінцем (тупим) і одночасно крутиться, вправо вздовж осі, свого тіла завдяки узгодженій дії війок, що загрібають воду.

В ектоплазмі туфельки є утвори, що називаються трихоцистами. Вони виконують захисну функцію. При подразнені трихоцисти викидаються назовні і перетворюються на тоненькі довгі ниточки, які вражають ворога – хижака або жертву.

Органелами живлення у інфузорії – туфельки є: передротова заглибина, клітинний рот і клітинна глотка. Вони припиняють живлення лише в період розмноження.

Органелами осморегуляції і виділення є дві скоротливі вакуолі, або пульсуючі з привідними канальцями. Розмножується туфелька поперечним поділом, при якому спочатку відбувається поділ ядер. Макронуклеус ділиться аміотично, а мікронуклеус – мітотично. Час від часу відбувається статевий процес або кон’югація.

у кишках копитних, жуйних, людиноподібних мавп і людини живуть різні види паразитичних інфузорій.

Тип Саркомастігофори

1 2

1.Тип Саркомастігофори. Заг. принципи будови. Класи Саркодові та Джгутикові .

Клас Саркодові . налічують близько 20 тис видів найпростіших 80% яких живе у морях деякі пристосувалися жити у прісних водоймах, у грунті і мохах, на торф’яних болотах і лісах. Тіло Саркодових склад. із цитоплазми вкритої однією тонкою мембраною. В дорослому стані саркодові пересуваються завдяки несправжнім ніжкам (псевдоніжкам) або псевдоподіям.

Амеба звичайнаживе в прісній воді канав, невеликих ставків і боліт. Під мікроскопом видно, що амеба звичайна утворює псевдоніжки, в які переливається цитоплазма тварин. В момент утворення псевдоніжки, у неї прямує цитоплазма, яка на периферичних ділянках ущільнюється і перетворюється на ектоплазму. В цей час на протилежній частині тіла ектоплазма частково перетворюється на ендоплазму. Таким чином, в основі утворення псевдоніжок лежить зворотнє явище перетворення ектоплазми в ендоплазму і навпаки.

В ендоплазмі утворюються травні вакуолі в середину яких із ендоплазми надходять травні ферменти, відбувається внутрішньоклітинне травлення. Рідкі продукти травлення всмоктуються в ендоплазму, вакуоля з неперетравленими рештками їжі підходить до поверхні тіла, і вони викидаються назовні (екзоцитоз).

Крім травних вакуолей в тілі амеби знаходиться і так звана скоротлива вакуоля або пульсуюча. Це міхурець водянистої рідини, його функція – регуляція осмотичного тиску в середині тіла. Крім осморегуляційної вона виконує частково і видільну функцію виводячи разом з водою в навколишнє середовище продукти обміну речовин. Проте основна функція виділення здійснюється безпосередньо через зовнішню мембрану. Певну роль відіграє імовірно, скоротлива вакуоля і в процесі дихання.

У амеби звичайної є крупне ядро, яке розташоване приблизно в центрі тіла тварини. Воно має ядерний сік хроматин і вкрите оболонкою з численними порами.

Розмножуються амеби поділом. При цьому спочатку ядро, а потім цитоплазма поділяють на двоє. Нові особини починають рухатись, живитись і швидко досягають розмірів материнської амеби.

Клас джгутикові. Джгутикові також відносяться до типу Саркоджгутиконосці. Клас включає 8 тис видів. Пересуваються за допомогою руху джгутиків, яких у них може бути 1-2 або 4-8.

Більшість джгутикових мають постійну форму тіла,яка вкрита пелікулою (ущільнений шар ектоплазми). При несприятливих умовах джгутикові утворюють цисти.

Розмножуються в основному безстатевим шляхом. Статевий процес зустрічається лише у колоніальних форм (родина вольвоксових). Безстатеве розмноження починається мітотичним поділом ядра. Потім відбувається поздовжній поділ організму.

Джгутикові частіше живуть у прісних водоймах, але зустрічаються і в морях. Багато видів є паразитами людини і тварини (лямблії).

Евглена зелена– типовий представник класу джугикові. Це вільноживучий організм, що мешкає в калюжах і ставках. Форма тіла евглени видовжена. Передній кінець тіла тварини звужений і притуплений а задній розширений і загострений. На передньому кінці тіла евглени є плазматичний виріст – джгутик, за допомогою якого вона пересувається. Джгутик здійснює колові рухи, в результаті чого евглена ніби угвинчується у воду. У цитоплазмі знаходяться овальні хлоропласти, які надають їй зеленого забарвлення.

Дихання і виділення здійснюється подібно до амеби. Пульсуюча або скоротлива, вакуоля розташована на передньому кінці тіла, періодично виділяє з організму не лише надлишок води, а і продукти обміну.

Не далеко від скоротливої вакуолі є яскраво червоне вічко, або стигма, яка бере участь у сприйняті світла. Евглени завжди пливуть до освітленої частини водойми, де є найсприятливіші умови для фотосинтезу, тобто для них характерний позитивний фототаксис.

тип Саркомастігофориодночасно вони є самостійними організмами.

Це організми на клітинному рівні – прокаріоти.

Головні компоненти клітини:

1. цитоплазма (оточена зовнішньою мембраною товщиною 7,5 мм) складається з трьох шарів, до складу мембрани входять білки та ліпіди. Цитоплазма має два шари: зовнішній та внутрішній – ендоплазма. В цитоплазмі знаходяться загально клітинні органели, такі як, мітохондрії, рибосоми, апарат Гольджі. Є спеціальні органели з фібрилярними утвореннями, скоротливі волокна, травні вакуолі.
2. ядро їх може бути одне або кілька, має кутикулу двошарову структуру ядерної оболонки. Ядро складається з каріоплазми в якій знаходиться хроматин та ядерце.

Ядерце – одне або кілька – це сукупчення мікрогранул типу рибосом, складається із РНК і білків.

Синтез РНК у напростіших відбувається в ядрі, звідки РНК переходить до цитоплазми і приймає участь у біосинтезі білка та рибосомах.

Ядра варіюють за розмірами, кількістю та характером розподілу ядерець, розміщенням їх у ядрі. Форми поділу ядра різноманітні, у більшості випадків це мітоз.

Життєвий цикл на відміну від соматичних клітин багатоклітинних клітин найпростіших мають життєвий цикл. Він складається із кількох стадій, які закономірно повторюються, такі явища називаються.

Відрізок життя між двома однозначними стадіями називаються життєвим циклом.

Інцистування. Тварини набувають круглої форми, відкидається або втягують органами руху виділяють на поверхні тіла міцну оболонку та переходять в стан спокою. В цьому стані вони витримують різні зміни оточуючого середовища. В сприятливих умовах цисти розкриваються, тварини переходять до активного стану. Царство найпростіші налічує 7 типів.